Тече річка невеличка



Тече річка невеличка

З вишневого саду...

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Кличе козак дівчиноньку

Собі на пораду.


– Порадь мені, дівчинонько,

Як рідная мати,

А чи мені женитися,

А чи тебе ждати?

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

А чи мені женитися,

А чи тебе ждати?


– Ой я тобі, козаченьку,

І раджу, й не раджу:

Я з тобою вечір стою,

На іншого важу.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Я з тобою вечір стою,

На іншого важу!


– Бодай тебе, дівчинонько,

З твоєю радою:

Я до тебе з щирим серцем,

А ти з неправдою!

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Я до тебе з щирим серцем,

А ти з неправдою!


Бодай же ти, дівчинонько,

Тоді заміж вийшла,

Як у полі на дорозі

Пшениченька зійшла!

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Як у полі на дорозі

Пшениченька зійшла!


– Бодай же ти, козаченьку,

Тоді оженився,

Як у млині на камені

Кукіль уродився.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Як у млині на камені

Кукіль уродився.


Ой у полі на дорозі

Пшениченька зійшла...

Ще молода дівчинонька,

А вже заміж вийшла.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Ще молода дівчинонька,

А вже заміж вийшла.


А у млині на камені

Й кукіль не вродився.

Козак старий, літа пройшли,

А ще не женився.

Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!

Козак старий, як собака,

А ще не женився.