Oй, чиє ж то жито, чиї ж то покоси (2р.) Чия ж то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, заміж не ходила, (2р.) Козак має жінку, його й полюбила.
Козак має жінку, щей діточок троє, (2р.) А моє серденько крається на двоє.
Крається на двоє, на дві половини, (2р.) Одна - для козака, друга - для дівчини
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку - в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала (2р.)
І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
Не питайся, сину, про свою дружину, (2р.)
Бери топір в руки — рубай тополину.
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила, (2р.)
На моєму листі спить твоя дитина.
Ой, чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси...