При долині кущ калини

 

При долині кущ калини 
Нахилився до води. 
Ти скажи, скажи, калино, 
Як попала ти сюди. 

Якось ранньою весною 
Козак бравий прискакав. 
Милувався довго мною, 
А тоді з собою взяв. 

Він хотів мене калину 
Посадить в своїм саду. 
Не довіз і в полі кинув – 
Думав, що я пропаду. 

Я за землю ухопилась, 
Стала на ноги свої. 
І навіки поселилась 
Де вода і солов’ї. 

Ти не дми на мене, вітре, 
Я тепер не пропаду: 
Наді мною сонце світить 
І надалі я цвіту.